Замок князів Острозьких є однією з найдавніших споруд міста Дубна. Первинною датою його забудови вважається 1492 рік. Основою Замку був корпус при в'їздній брамі, споруджений у ХVІ - ХVІІ століттях, з порталом у стилі епохи Відродження. Прикрасою брами був герб князів Острозьких у гарній оправі, який зберігся і понині.

Палац князів Острозьких ХVІ століття у південно-східній частині замкового двору використовувався для зберігання багатих архівів князів Острозьких, Заславських, Любомирських, Замойських, Конєцпольських та околичної шляхти. У палацовому комплексі окрему пам'ятку архітектури становить палац князів Любомирських, у північній частині замкового двору. Його споруджено на старому фундаменті у другій половині ХVІІІ століття князем Михайлом Любомирським.Під час відомих контрактових ярмарок Любомирські частину приміщення надавали для гостей, дбали, щоб вони гарно могли порозважатися й відпочити. У великій бальній залі, яка була піднята на півтораповерхову висоту і декорована круглою колонадою, що підтримувала балюстраду навколо відкритого простору верхньої частини приміщення, витанцьовували краков'як, піднімали келихи з добірними винами. Знатні гості збиралися у бенкетній залі, яка, як і бальна, була декорована високим фризом із зображенням сюжету свята Вакха відомим італійським майстром Доменіко Мерліні. І досі збереглися танцюючі вакханки і сатири, що підтримують гірлянди з виноградних лоз.

В Замку не тільки розважались, він мав надзвичайно велике оборонне значення. Протягом свого існування Замок неодноразово перебудовувався і укріплювався. Було добудовано два бастіони зі сторожовими вежами за проектом французького інженера Вобана. Між старим городищем і новим Замком пролягав глибокий рів, який наповнювався водою. Інший рів був проритий із західного боку Замку, де був підвісний міст, який піднімали на ніч. У замкових казематах знаходили притулок міські жителі під час ворожих нападів, тому що Замок жодного разу не було взято штурмом - ані татарами, ані полками Максима Кривоноса.

Неушкодженим залишився Замок і в ході Північної війни (1700 - 1721). У 1753 році князь Януш Сангушко, останній ординат володінь Острозьких, подарував Дубно Станіславу Любомирському і зобов'язав його утримувати в Замку 270 піших людей для військових потреб і оборони фортеці. Пізніше Замок купила княгиня Єлизавета Барятинська, яка наприкінці ХІХ століття продала його державній скарбниці. З того часу Замок належав різним військовим відомствам - частинам царської армії, австро-угорським військам, польським, німецьким, радянським.

Замок Острозьких за всю його історію відвідували багато історичних осіб. Тут не раз бував польський король, Тарас Шевченко і Григорій Сковорода також ходили по бруківці замкових доріжок. Гоголь хоча й не відвідував Дубно та помістя Острозьких, але з розповідей свого друга-історика настільки добре знав усі подробиці, що дуже детально описав замок і його околиці в “Тарасі Бульбі”. Важливу роль зіграли в романі й підземні ходи, що ведуть у замок. Про них теж чудово знав Микола Васильович. І нині замок у Дубно користується популярністю у знаменитостей, зокрема в українських політиків.

Збудована в стилі ренесансу з каменю і цегли. Вона відігравала роль в'їзних воріт і оборонної вежі у системі міських укріплень. Спочатку була зв'язана земляним валом, який захищав місто із західного боку. Брама являє собою споруду невеликого овалу з довгим прямокутником, зверненим у бік міста. Це рідкісна різновидність невеликого барбакана і, крім Волині, ніде більше в Україні не зустрічається. До брами колись вів міст, перекинутий через рів з водою. Початково вона була двоярусною з підвалом, на першому поверсі був наскрізний арочний проїзд. 1785 року проводились ремонтні роботи, про що свідчила таблиця над входом у браму. Тоді ж проїзд був замурований, а вулицю проклали поруч з брамою, надбудували третій ярус. Брама з'єднувалась підземним ходом із Замком. Наприкінці XVIII ст. у брамі збиралася масонська ложа під верховенством князя Михайла Любомирського. Ця Луцька брама дала назву колишньому передмістю Дубна - Забрама.

У 18-му столітті в Дубно перенесли зі Львова так звані контракти — величезний міжнародний ярмарок, котрий тривав чотири тижні. Пізніше їх перемістили до Києва, що й дало назву Контрактовій площі. За час контрактів у Дубно приїжджало до 30000 чоловік — у п’ять разів більше від власного населення. У замку Острозьких, у спеціальних номерах, зупинялися найзаможніші торговці. Там же були і щось на кшталт сучасних казино — ігрові зали, де купці нерідко програвали всю свою виручку, а іноді й майно. Є відомості, що замок теж віддавали під заставу й програвали в карти.

За 9 кілометрів від Дубна, біля траси Київ-Львів, розташована ще одна унікальна історична споруда — Таракановський форт (назва походить від ближнього села Тараканова). Цю фортецю збудовано всередині штучного горба в 19-му столітті. Коли зводили форт, весь камінь у околицях використовували для будівництва, отож мешканцям сусідніх сіл заборонили зводити кам’яні оселі. На початку 20-го століття форт був надзвичайно могутньою і функціональною спорудою. 3 надземні й 4 підземні поверхи, електрика і телефон, 3 роти гарнізону і 50 знарядь — практично неприступна фортеця. Але, хоча це й дивно, форт так і не використали за прямим призначенням, весь час тут були склади та казарми. У 30-ті роки підземні поверхи підірвано НКВС, і лише з чуток і легенд можна здогадуватися, що ж там ховали. У 90-ті роки форт часто використовували для бандитських розбірок — тяжко знайти зручніше місце. Нині ж фортеця поволі руйнується, але все одно залишається надзвичайно цікавим місцем для досліджень і активного відпочинку. Багатометрові тунелі, старовинні стіни, бездонні колодязі й напівзатоплені проходи привертають допитливих туристів зі всієї України. Ті, хто менш схильний до екстриму, можуть насолодитися приголомшливим виглядом з кріпосного валу або побродити між зовнішньою і внутрішньою стінами по справжніх українських джунглях. Нині, восени, старовинна рудувата цегла, іржаві металоконструкції форту і золоте листя створюють дивовижний ностальгічний настрій. Хоч як це дивно, та ні напливу туристів, ні звичних куп сміття на території форту немає, і навіть сліди від пейнтбольных перестрілок не порушують спокою кріпосних стін.

Одна із легенд дубненського замку розповідає про те, як племінниця князя Острозького, красуня Беата, сама відбила напад татар на замок. Під час чергового набігу командир замкового гарнізону злякався і не міг зібрати військо для оборони. Беата, котра якраз готувалася до весілля, спонукувана цікавістю і юнацькою безрозсудністю, вийшла на бастіон і самостійно зробила три постріли з гармати. Одним із пострілів влучила в шатро татарського вождя, вбивши його, і військо нападників відступило. А Беата спокійно продовжила підготовку до весілля. Відтоді одну із замкових башт, з боку річки Ікви, називають Беаткою.